Гаряч

Запарював чай на нежить, і згадав той трапунок.

«Люди гадають, що хворота – це кара Божа. А це попуск Божий. Ніщо так не кріпить душу, як терпіння в болесті».

Так казав Андрій Ворон. Тоді ми жили з ним у хижці на Горовому Гнізді. Заготовляючи дрова, я перетрудив поперек і дуже мучився. Він радив:

«Спробуй плавати в озері».

«Плавати? Мені навіть ходити важко».

«У воді найлегше. Се наша матірна купіль».

«Боязко. Я не знаю цієї води».

«Зате вона знає тебе. Знає, що тобі хибить. Довірся їй».

Увечері запарював мені гаряч. Так він називав зільний чай. Я довірився воді в озері і воді в горнятку – і швидко видужав.

«Хвороти посилаються нам для науки, як себе вберегти, укріпити, поміняти», – це теж його слова.

"Збирання попелинок".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ


Джерело статті: “https://siver.com.ua/news/garjach/2020-01-24-25180”